Вівторок, 2024-03-19, 5:39 AM
Вітаю Вас Гість | RSS
Увага акція!

Акція "Книги у пошуках читача"

Нові надходженняї

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Пошук
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Друзі сайту
Адреси, телефони підприємств, організацій, квартирних телефонів Тернополя і Тернопільської області

тернопільська районна централізована бібліотечна система

Ангелівка

Істоіря села Ангелівка 

За 16 км. від Тернополя розташоване невеличке і компактне село Ангелівка. В селі проживає близько 500 осіб. Нічим особливим на фоні всіх звичайних українських сіл воно не відрізняється. Якщо не брати до уваги те, що воно виросло із хутора в Радянські часи. Перші згадки про село Ангелівка, а точніше про хутір Анелівку знайдені в картотеці Тернопільського обласного архіву. Згадується у 1890р. як хутір який межує із східної сторонни з селом Чернелів- Руський, а також є згадки про маєток Яна Давидовського, це був великий замлевласник, маєтки якого сягали за межі повіту.

Землі на яких розташована Ангелівка належили саме до маєтку Давидавських. Під час Австро-Угорського правління у родині Давидовських залишилась вдовою дочка Анеля, якій було подаровано 180 моргів поля і збудувовано фільварок, назвавши його на честь дочки Анелівка.

Фільварок пані Анелі був розташований на території колишнього клубу і кантори. При панському маєтку був і прекрасний сад, який був красиво впорядкований. Через сад проходили встелені доріжки, по яких можна було їхати на конях чи на велосипеді, це було чудове місце для відпочинку. Потім вона продала свій маєток пану Гльогеру. На основі фільварку і організувався хутір. Анелівка мала 10 хат, хутір починалася від Конотопських до Гринівецького Стах. Гльогер мав поле за Гринівецьким Стахом. За панів землі не продавали, але Гльогер продавав багато землі простим людям. Одних із перших засновників хутора були робітники фільварку, це були родини Конотопських, Лісогор, Козаки, Сидорі, Дячун, Пасєки і Іжевські. Родина Іжевських були багатими мали до 15 моргів поля і велику пасіку до 100 вуликів, перші на хуторі побудували першу хату з цегли і накрили оцинкованою бляхою, після того як родину Іжевських було вивезено на Сибір. В цей будинок в’їхала родина Піхович Антона і Ковальчук Андрій - переселенці з Польщі.

У 1939 році перейменували на Ангелівку, що в ходила до Чернелево-Руської сільської ради.

У 1947 році закладали колективізацію, у 1949 році на базі панського маєтку заснувався Лісомеліоративний розсадник Тернопільського лісгоспзагу. Під розсадник виділили 115 га. землі. Директором того розсадника був Турчин Василь Григорович, завгоспом був Яциковський М. У. Розсадник проіснував 10 років. В цьому розсаднику працювало 250 чоловік, це були хуторяни і люди з навколишніх сіл. В 1959 році був заснований радгосп Ангелівка, директором радгоспу став Романенко Валентин Миколайович радгосп отримав назву «Плодовоягідний». Радгосп мав сад площею 100 га. і ягідник площею 20га. Вирощувались яблука, сливи, смородина, полуниця, малина та багато інших фруктів і овочів. Романенко пропрацював 2 роки. У 1961році директором поставили Битого Івана Варнавовича пропрацював він до 1970 року, за нього радгосп зазнав найбільшого розвитку і процвітання. Потім директором радгоспу став Б’ялик Іван Васильович, він працював до середини 80рр. У 1987 році директором став Савків Михайло Павлович. Через два роки прийшов Козача Леонід Гаврилович - кандидат економічних наук. У радгоспі Ангелівка було багато директорів можливо когось і пропустили.

У 1975 році Головою Чернелелево-Руської ради був Чухран Петро Антонович який підтримав ідею компартії перейменувати село на честь радянського солдата Пігорєва, який зовсім не мав відношення до нашого села, адже був поранений під Романівкою, а помер в Збаражі. Рішенням Верховної Ради УРСР перейменували красиву назву Ангелівка на Пігорєве, ця назва проіснувала до 1989 року. Потім повернули стару назву.

Після того як розпався Радянський союз, і розпадалися й радгоспи, тоді на базі радгоспу в Ангелівці було засновано звіроферму. На якій вирощували норки, писці, фредки, чорнобурки та інші.

Слід зауважити і те, що хутір Ангелівка став селом, саме завдяки тому що тут приїздило багато людей з цілої області та з інших областей України, через те, що тут була більша заробітня плата, і радгосп розвивався і потребував все більше людей. І у зв’язку з тим на початку шістдесятих років почалося активна забудова села. Будували гуртожитки 2-ох, і 4-ох поверхових будинків, для працівників радгоспу. Також був збудований медпункт, і на базі польського маєтку був створений клуб і кантора.

 

 

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

У 1950 році був спроектований став площею 20 га., а у 1951 році в Ангелівці з’явився став, який став окрасою села і прекрасним місцем відпочинку.

28 серпня 1990 року рішенням № 173 Тернопільської районної ради дали дозвіл на будівництво церкви греко-католицької конфесії .У 1991 році стали будувати церкву. Архітектором був Бачинський Любомир Петрович.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці

У 1987 році 1 вересня відкрились двері новозбудованої школи в с. Ангелівка.

Директором радгоспу того часу був Козача Л. Г, який підтримував цю ідею. А найближчим часом було організований схід села на якому було обрану церковну двадцятку. Головою якої було обрано найстаршого громадянина Яциковського Миколу Устимовича. Багато жителів села долучилися до спорядження і впорядкування церкви. 14 жовтня 1994 році на Покрови Пресвятої Богородиці в нашій церкві відбулася перша відправа. Також при церкві організували церковний хор, керівником якого став Харчишин Сергій, на той час вчитель музики.

У 1996 році був споруджений пам’ятник жертвам голодомору 1932 - 1933рр. Важливою подією для села стало спорудження і відкриття, зупинки приміського електропоїзда. Ця подія відбулася літом 1998 році за допомогою наших односельчан Постол Eмілії, Чернецького Василя, Кубіва Володимира та багатьох інших жителів села. Також активно допомагав голова районної ради Дідух Василь Степанович.

Зараз село процвітає і збільшується, але потребує нового клубу та садочку.