Середа, 2017-12-13, 2:04 PM
Вітаю Вас Гість | RSS
Увага акція!

Акція "Книги у пошуках читача"

Нові надходженняї

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Пошук
Календар
«  Грудень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Друзі сайту
Адреси, телефони підприємств, організацій, квартирних телефонів Тернополя і Тернопільської області

тернопільська районна централізована бібліотечна система

Довжанка

Історія села Довжанка

Довжанка - село, яке розташоване від Тернополя на берегах річки Рудка, чому село назвали саме «Довжанкою» точно не відомо. За версією селян назва походить від того, що село довге. Перша писемна згадка про село була у 1473 році. На її околицях знайдено римські монети II століття, виявлено залишки поселення ХІ-ХІІ століть.Наприкинці XIX ст. більшістю земельних угідь з лісами й пасовищами володіли графи Борковські.

Фільварок також належав їм. У 1896 році спалахнув страйк селян, які працювали на панському маєтку. Такою була їхня відповідь на зниження платні. Страйкуючих очолив Іван Худоба, Йосип Шалаган, Костянтин Калуш, Гілярій Худоляк.

У центрі села стоїть цервка св.. Івана-Богослова греко-католицької парафії, збудована у 1795 р. з тесаного каменю.

Фундатором її був Ігнатій Міячинський. Стефанія Малимін посилаючись на спогади своєї матері,розповідає, що цю церкву будували місцеві жителі- поляки. У ХУІІІ-ХІХ ст.. церква відіграла значну роль у культурному житті села. Тут діяли Братство Свічкове, Братство Апостольства Молитви, церковний хор і церковна двокласна школа.

Греко-католицька церква Івана Богослова        с. Довжанка

Найвизначнішим парохом був о. Петро Білинський відомий дослідник місцевої історії і археології. Він автор праці «Місто Тернопіль і його околиці» за о. Левка Бачинського у 1905 році за церковні гроші збудували дзвіницю. Добрим словом довго згадували і о. Дмитра Лучаківського - батька Володимира Лучаківського. Він із сім”єю переїхав з Ременова, що на Львівщині у Довжанку 49 років (з 1837 по 1886 р) о. Дмитро був душею села. У результаті пошукової роботи, проведеної учнями школи на місцевому цвинтарі знайдено могилу о. Дмитра.

У 1917-1959 роках керував греко-католицькою парафією п. Володимир Гірка. Саме він разом із учителями школи став зачинателем усього культурно-просвітницького і громадського життя села,

їхніми зусиллями почало діяти товариство «Просвіта».

До 1939 року у Довжанці діяла і римо-католицька конфесія. Вона не мала своєї парафії. Костел обслуговувався римо-католицьким священиком спершу з Тернополя, а згодом із Забойок о. Відоцький. Із спогадів жителів села Стефанії Малимін. Із приходом радянської влади ц 1939 р. у костелі перестало грати органна музика і більше не відбувались богослужіння. А з 1950 костел перетворився на колгоспний склад зерна,а коли він став непридатним його замінували і підірвали (1986-87 р.р.)

У селі та його околицях є культові споруди-фігурки. Декотрі з них за радянських часів перенесено на територію церкви. Як стверджують старожителі села С,Т, Ремеза,Т.К, Нацюк, такі фігурки ставили заможні люди, переважно поляки, на своїх полях,біля садиб, щоб Господь Бог допомагав їм , оберігав, і люди не забували. С.В. Ремеза,що її дядько Роман із дружиною не мали дітей. Це їх дуже непокоїло і вони поставили три фігурки на території села і його околицях.

Війна і революція почалась XIX ст.. не залишила осторонь і Довжанку. У 1918-1919 р.р. скло входило до сладу ЗУНР. Під час наступу Червоної Армії у 1920 р. більшовики вигнали поляків і спробували запровадити тут свої порядки. Молодь залишала село і виїхала за океан.

З метою піднесення культури освіти та добробуту селян у 1926 році було створено товариство «Просвіта».Жителями села було збудовано читальння .На заклик Олекси Плугівського допомогу в будівництві надали заробітчани з Америки у сумі 200 доларів.

На той час це були великі гроші. У читальні згодом розташували кооператив «Самопоміч», «Молочарня», які які відсилали свою продукцію до «Мислосоюзу» в Тернополі. Бібліотека просвіти налічувала багато книжок і журналів. Діяв у селі церковний хор під орудою Ф.Горішного, здубного диригента. Членами «Просвіти» були Олекса Полигач,Михайло Білоус, Олекса Шуль, Степан Музика припинила діяльність «Просвіта » у 1939 році.

У Довжанці народилась Софія Окуневська- Морачевська, яка стала першою жінкою-українкою Австро -Угорщини доктором медицини.

У 1940 р. на базі фільварку більшовики створили колгосп ім. Хрущова.

Із приходом німецьких військ настало деяке полегшення,однак невдовзі німці показали своє справжнє обличчя. Вони вивозили до Німеччини молодь на примусові роботи. Ряди Радянської армії поповнило 200 чоловік мешканців села з них 193 нагороджено орденом і медалями Радянського Союзу.У центрі села височить пам’ятник 42-воїнамодно-сельчанам,які загинули у Другій світовій війні.

З приходом радянських військ у Довжанці було відновлено діяльність колгоспу ім. Хрущова (22 серпня 1942 р.) який згодом перейменували у колгосп ім.. 40-річчя компартії України.

У 1972 році в Довжанці збудували нову восьмирічну школу. Упродовж 50-80 років у селі з’явився клуб,бібліотека,кіноустановка, фельшерсько - акушерський пункт, будинок сільради та правління колгоспу, дитсадок, пологовий будинок, крамниця, млин. До 1973 року Довжанка була повністю електрифікована і з’єднана автобусним сполученням з обласним центром.

У 1973 році колгоспу дали нову назву «Перемога». У 1997 році селяни об’єднали свої земельні паї і утворили спілку власників паїв с. Довжанка, село повністю газифіковане. До послуг населення працює два магазини,

Початкова освіту можна було здобути в місцевій школі, яку було збудовано у 1850 р. на кошти Анеті Лосько, тещі графа Борковського. Тривалий час директором школи був Рачинський, він був поляк, але його шанували селяни-українці.

Довжанка - батьківщина диригента,співака і музикознавця Володимира Садовського (1865-1940) який вчився в Тернопільській гімназії У 1981 році закінчив Львівську Духовну Семінарію. Виконував дуети з Соломією Крушельницькою.

У 1891-94 р.р. організував на Тернопільщині українські народні хори. Уродженцями Довжанки є ботанік, педагог,автор багатьох наукових праць Микола Ількович Мельник. Після закінчення чотирикласної сільської школи, батьки віддати допитливого хлопця,який проявив великі здібності, до гімназії в Тернополі. Після закінчення гімназії вступив до Віденського університету на природничий факультет. Після закінчення отримав призначення на посаду вчителя в Перемишльській гімназії,а у 1905 році його переводять на посаду викладача у філії Української Академічної гімназії у Львові.