Середа, 2017-12-13, 2:07 PM
Вітаю Вас Гість | RSS
Увага акція!

Акція "Книги у пошуках читача"

Нові надходженняї

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Пошук
Календар
«  Грудень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Друзі сайту
Адреси, телефони підприємств, організацій, квартирних телефонів Тернополя і Тернопільської області

тернопільська районна централізована бібліотечна система

Йосипівка

Історія села Йосипівка

Йосипівка — село Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Кнур, на півдні району. Центр сільради. До Йосипівки приєднано хутір Конюхи.

Перша писемна згадка датується 1785 роком. Село до 1906 р. було присілком села Купчинці (нині Козівського району).

Офіційна назва села до 1946 року - Юзефівка, після село стали називати Йосипівка.

1. Присілок села Купчинци

Історія села починається у другій половині XVIII століття. З цього часу ми можемо говорити про невеличкий хутір, «в якому було кілька десятків хат».

Село підпорядковувалося і було власністю пана, який крім того володів с. Купчинці.

Хутір був невеликий за розмірами і простягався вздовж однієї вулиці. В кінці XIX - на початку XX ст. село значно розширилося. Центральна вулиця простягалася від панського фільварку в сторону села Настасів. До цих пір стоїть межовий знак - фігура, володінь с. Купчинець і Настасова. В цей період в центрі села був викопаний ставок, що став його окрасою. Його обсадили вербами і запустили рибу. Також почалася розбудова бічних вулиць - Саджівки і Конюхи.

В основному, поселення селян були невеликих розмірів, що свідчить про їх бідність. Наділи землі були вузенькі, їх власники змушені були будувати будівлі в глиб подвір’я, залишивши місце для заїзду. Оселя складалася з однієї кімнати, маленької кухні і комори. Під одним дахом, виготовленим із житньої соломи, розміщувалися приміщення для живності та стодоли. Заможні селяни будували будинки фасадом до вулиці, вхід знаходився спереду. В їх оселі було дві кімнати і кухня. Окремо будували хлів і стодолу.

На південній околиці села стоїть фігура святого Миколя, побудована в 1870 році. Вона являється найдавнішою пам’яткою села, що збереглася з тих часів.

Біля 1906 року австрійський уряд викупив Йосипівку з-під адміністрації Купчинець і зробив її окремою громадою.

Станом на 1908 рік в селі проживало 754 особи:

•  296 - греко-католиків;

•  449 - латинського обряду;

•  36 - євреїв.

В результаті політики онімечування та ополячування австрійська влада всіляко сприяла переселенню на терени краю польських сімей. Поступово в селі Йосипівка зростає польська община.

 

2. Історія дерев'яної церкви в селі Йосипівка.

Жителі села Йосипівка, будучи економічно слабкими не могли мобілізувати кошти для будівництва власного храму. В той самий час українська громада села Домаморич розпочала будову нової кам’яної церкви, використовуючи для відправи стару дерев’яну церкву.

Дізнавшись про цю ситуацію, жителі села Йосипівка домовилися з громадою с. Домаморич про купівлю в неї за невеликі кошти дерев’яної церкви. При активній участі касира громади с. Йосипівка Федора Яреми ця церква була куплена в Домаморичі, розібрана і перевезена по частинах в Йосипівну. Ці роботи зайняли довгий проміжок часу.

Перевозили матеріали споруди підвозами селяни, які мали своїх коней, зокрема - Семирко Михайло, Галагін Федір та ін.

Зважаючи на відсутність в Йосипівці сильного ядра української економічно заможної верстви населення, придбання і виділення ділянки землі на встановлення храму було проблемним. Австрійська влада, симпатії якої були на боці католицизму, не сприяла зміцненню греко-католицької церкви. На зборах (сході) жителів села було вирішено спорудити храм на ставку, територія якого належала громаді. Мешканці насипали на ставку півострів, втрамбували землю, укріпили його береги, обсадили його вербами.

Вся громада села, від малих дітей і жінок до людей похилого віку, з великим ентузіазмом працювала на будівництві дерев’яної церкви.

Освячення і перше богослужіння у встановленому храмі св. Петра і Павла відбулося в 1912 році. Обряд освячення церкви здійснював парох с. Купчинці отець Володимир Микитка ( вів службу до 1923 р.).

Наступними парохами з Купчинець, що відправляли богослужіння, були:

• з 1923 по 1927 рр. - о. Іван Романовський та о. Юрій Колодій;

• з 1927 по 1946 рр. - о. М. Козоріс.

Але така практика була обтяжливою як для жителів села, так і для священників, через велику відстань між селами.

Вигляд церкви на даний час (фасад)