Неділя, 2017-08-20, 8:17 PM
Вітаю Вас Гість | RSS
Увага акція!

Акція "Книги у пошуках читача"

Нові надходженняї

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Пошук
Календар
«  Серпень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Друзі сайту
Адреси, телефони підприємств, організацій, квартирних телефонів Тернополя і Тернопільської області

тернопільська районна централізована бібліотечна система

Велика Лука

Історія села Велика Лука

Село Велика Лука вперше згадується в історичних документах датованих 1473 роком.

Є дві легенди, пов’язані з виникненням назви населеного пункту.:

1. Одні пов’язують назву села з іменем першого поселенця Луки.

2. Інші твердять, що назва села Велика Лука пов’язана з тим, що біля села річка Серет утворює велику дугу, яка нагадує Лук.

Друге твердження більш ймовірне.

Значна частина села має назву Карвасари.

Старожили твердять, що під час татаро-монгольського іга ні цій частині села був татарський табір, де, в основному, утримували полонених. Татарське слово «Карвасар» - це суд, який засідав по містах і селах на базарних площах.

Категорія населеного пункту в минулому і тепер – село.

Належить село до Великолуцької сільської ради Тернопільського району, Тернопільської області.

Місцевість, де розташоване село горбиста. Значна частина села розташована в безпосередній близькості до річки Серет, яка тут утворила нешироку долину.

Віддаль до обласного центру та районного центру  - міста Тернополя  13 км, до міста Львова – 165 км. До Тернопільської залізничної станції 15 км, до автобусної станції м. Тернополя 12 км, до смт. Микулинці 7 км.

На берегових схилах річки Серет є потужні поклади каменю, який відзначається міцністю і тому використовується для прокладання доріг та на фундаменти будинків. Зустрічається також вапняк, є багато глини.

Тваринний світ: заєць, лисиця, куниця, зустрічається видра. В річці Серед водиться окунь, щука, краснопірка.

Свійські тварини: корова, кінь, свині, вівці, кози.

Рослинний світ: на околиці села (півдні) є ліс, де ростуть клен, береза, дуб, ясен, граб.

Населений пункт виник приблизно в XII столітті. За переказами старожилів збоку села на підвищенні стояла козацька сигнальна вишка, де весь час була варта, завданням якої було попередження про наближення ворога.

В селі є старовинна церква, яка побудована ще в XV ст.

Переміщення населеного пункту не було.

До Великолуцької сільської ради відносяться:

  • хутір Хатки (90 дворів);
  • хутір Гулька (3 двори).

Хутір Хатки виник після скасування кріпацтва (1848 рік). Перші поселенці були пеські охоронці землі (віддаль 4 км від села).

В 1900 році було 30 хат. Перші будівлі були тимчасові (на літо), тому і називалися хатки – маленькі хати.

Хутір Гулька – виник в XVII ст. По цій місцевості проходив Чорний шлях на Зборів. Тут ріс розкішний дубовий ліс, стояла корчма і було кілька будівель сторожко. Козаки часто зупинялися тут для відпочинку і влаштовували гуляння – гульки. Звідси і пішла назва хутора.

В минулому жителі села були кріпаками, займалися лзелеробством.

Колишні поміщики:

Коритовський, Дубинкський, Сковронський, Баворовський.

Біла с. Велика Лука було декілька кар’єрів. Камінь постачався Тернополю і Львову.

Крім землеробства населення займалося бджільництвом і рибальством.

На 6 лютого 1915 року населення становило 2022 чол.

Селянської землі було 1076 моргів (морг – 0,56 га.).

Пану Баворівському належало 1000 моргів.

На 3 червня 1921 року одне велике господарство (панське) мало 997 моргів землі, а 360 малих господарств – 995 моргів.

На 16 березня 1920 року в селі було 1661 чоловік, що мали землю і 152 чоловіки – безземельні.

Дані з Тернопільського державного архіву.

На 1 червня 1963 року населення 1550 чоловік, з них 668 чоловік, 882 жінок.

Орної землі 1650 га. (за даними з сільської Ради).

Селяни, які мали землю платили податок: за 10 моргів пеня 170 злотих на рік.

Крім того, податок за садибу (господарство) був в середньому 90 злотих.

При Австро-Угорщині наймитам пан платив 20 крон і харчі (в рік), при польці  - 150 злотих і харчі. Тривалість робочого дня для наймитів була необмежена, техніки безпеки і житлової плати не було.

Про напади на населені пункт іноземних загарбників говорить частина села Карвасари.

На західно-українських землях скасовано кріпосництво в 1848 році.

В ознаменування цієї події в центрі села було поставлено пам’ятник, який зберігся.

Напис на ньому такий:

Памньятка

давньої свободи

з мая 1848 року

Велика Жовтнева соціалістична революція мала великий вплив на розгортання визвольної боротьби в селі Велика Лука. 12.08.1920 року були вибори сільського ревкому.

Склад його такий:

голова – Брикайло Семн

члени – Карабін Петро

  Лучків Олекса

  Лучків Іван

  Греськів Іван

(Дані з Державного архіву)

28.07.1929 року вибухнув страйк сільськогосподарських робочих, кА була підготовлена організацією «Сільробєдність» і комуністами Тернопільщини.

Перші органи Радянської влади були створені 12.07.1920 року. Комуністична партія діяла в селі з 1920 року по 19024 рік.

В 1939 році в селі Велика Лука були комуністами:

  Поліщук Іван;

  Брикайло Семен;

  Звір Василь;

  Фостатий Іван;

  Ніжинська Стефнія;

  Сетцький Іван.

Першими комсомольцями були:

  Серед а Михайло;

  Ніжинський Михайло;

  Завіруха Марія (1951 рік).

Колгосп в селі Велика Лука створена в 1940 році. Він об’єднував 39 бідніших господарств. Головою колгоспу був Звір Василь Іванович. Назва колгоспу ім. Леніна. В 1949 році створено колгосп ім. Шевченка на хуторі Хатки, який об’єднався з колгоспом ім. Леніна в 1950 році.

В цьому ж році звершено суцільну колективізацію на селі.

Перший орган Радянської влади на селі (сільську раду) створено в жовтні 1939 року. На мітингу трудящих села обрано головою сільської ради Поліщука Івана. Ініціаторами були: Брикайло Семен, Тіцький Степан, Стецький Іван.

До зими 1939 року розділено між селянами 30 га. церковної і всю панську землю 558 га. Розподіл землі виконала земельна рада в складі:

  Звіра Василя Івановича;

  Тіцького Степана Даниловича;

  Греськова Прокопа;

  Гладкого Івана.

Селянам, які мали 5 га. і більше гектарів землі не прибавили, а всім іншим – рівно на душу населення. Малочисельне куркульство було ліквідовано методом усуспільнення всієї землі в сільськогосподарську артіль – колгосп.

Був призов в армію по мобілізації евакуювались 4 жителі: Поліщук Іван, Брикайло Степан, Звір Василь, Фостатий Іван. Були позначені бої, окуповане село було на початку липня 1941 року.

Особливих руйнувань не було.

Вигнано до Німеччини на роботу 30 чоловік.

Понад 100 чоловіків з села боролись в рядах Радянської армії проти німецько-фашистських  загарбників. З них 68 чоловік нагороджено орденами і медалями. За визволення нашого села загинули смертю хоробрих 5 чоловік.

Селяни добровільно здавали продовольство і одежу на допомогу фронтові.

Збудовано 5 господарських будинків у колгоспі, пристосовано 4 будинки для школи, капітально відремонтовано 150 житлових будинків (1946-1962 рр.). Це приблизно 10 тис. кв. м.

Різке підвищення продуктивності рільництва і тваринництва, зміна і покращення структури посівних площ, взято курс на зміцнення кормової бази тваринництва, на механізацію трудомістких виробничих процесів у рільництві і тваринництві.

Майже в 2 рази зріс валовий збір зерна в колгоспі «Комуна» якщо в 1965 році збирали 10 цнт. за га., то в 1961 році – 18,8 цнт/га. Цього досягнуто в результаті збільшення площі посіву кукурудзи. Площа посіву цієї культури зросла порівняно з 1956 роком більше, як в 2,5.

Врожайність цукрового буряка зросла на 35 %.

Порівняно з 1955 роком щільність поголів’я великої рогатої худоби на 100 га. землі зросла більш, як у 2,5 рази, в тому числі корів у 2,3 рази.

Щільність поголів’я свиней у такому ж обчисленні зросла в 2,2 рази.

Є і зріст у продуктивності тваринництва. Виробництво м’яса на 100 га. землі становить в 1962 році 44,8 цнт. у 4,6 рази більше проти 1955 року.

Виробництво молока збільшилось на 28%.

До 1958 року колгосп мав лише причепні сільськогосподарські знаряддя, а потім закуплено 7 тракторів, 3 комбайни, 4 автомобілі та багато іншого сільськогосподарського інвентарю.

На 1 січня 1963 року в колгоспі було:

8 тракторів;

9 різних комбайнів;

9 автомашин;

сівалки;

плуги;

віялки та інший інвентар.

Всієї землі 1968 га. В колгоспі не було бригад комуністичної праці.

Пісня про Велику Луку.

Над тихою річкою Серет

Розкинулось наше село

Сьогодні в весняному вбранні

Воно, наче сад, розквіло.

Приспів:

Ой, село ти моє любимеє

Розцвіло, як дівча молоде

І села, як Лука Великая

Більш немає ніде.

Ти бачиш вечірнії зорі

І пари закохані йдуть

Вони свою радість і гору

Тобі одному рокажуть

Приспів:

Як сонечко ранішнє зійде

І висушить в полі росу

То нічка, к матінка рідна

Сплете тобі з квітів косу.

Школа

Перша згадка про школу в селі Велика Лука датована 1849 роком.

Тоді була однокласна школа з українською мовою навчання.

Дані з службової бібліотеки міністерства освіти Австрії стверджують, що в 1891 році в селі існувала загальна народна школа, однокласна, українська.. Це була спеціальна шкільна будова. При школі була шкільна ділянка із садом і піддослідною ділянкою. У школі навчались хлопчики і дівчата. Серед них 63 хлопці і 39 дівчат. За віро сповідуванням: римо-католиків – 38, греко-католиків – 60, іудеїв – 4.

Викладав у школі Альфред  Крижанівський.

Нова початкова школа була збудована в 1895 році. На той час у школі навчалася 200 учнів, вміли читати і писати 321 чол. 1900-1902 рр. – загально-народна двокласна школа. Викладання велось польською і українською мовами. При школі було службове приміщення. Навчалось тоді 93 хлопців, 88 дівчат. За віросповіданням було 36 римо-католиків, 145 – греко-католиків.

До 1933-1934 н.р. проіснувала двокласна школа, в якій на той час навчалося 166 дітей.

Період війни 1941-1944 рр. школа була закрита. В її приміщенні розташувався табір, полонених.

Після закінчення війни знову відкрилась початкова школа, в якій навчалося 118 учнів. Працювало чотири вчителі.

1957-1958 н.р. – початкова школа була реорганізована в семирічну школу. Було обладнано фізкабінет, спортзал. При школі був організований шкільний інтернат, в якому проживали учні з с. Хаток (там була початкова школа).

1961-1962 н.р. – існувала восьмирічна школа. Було добудовано навчальну майстерню і кабінет.

Восьмирічна школа у Великій Луці існувала до 1975 року. Тоді вона знову була реорганізована у початкову школу, яка працює в селі до сьогодні.

Село Велика Лука розташоване в 14 км. на південь від Тернополя, 8 км. на північ від Микулинець. На заході межує з Великим Ходачковим, на півночі з Буцневою, на сході з Мишковичами, на південному сході з Миролюбівкою.

Вздовж східних меж села тече річка Серет. В західній частині села підноситься височенна  до 352 м. Лиса гора.

До села належить хутір Хатки, який виник в 1848 році (90 дворів). Згадується про населений пукт с. Велика Лука ще в 1473 році. Називалося воно тоді Довга Долина. Вірогідно, що це Велика Лука. Землі населеного пункту належали до королівському орендатору Яну Рею.

В панському володінні було 943 морги одної землі, 42 лугів і огородів, 101 морг пасовиська. В селянському володінні було 1899 моргів орної землі, 85 лугів і огородів, 122 пасовиська.

Станом на 1880 рік було 1594 мешканців на панській (поміщицькій) території. На території села в цей період була однокласна школа, фільварок, 3 промислових підприємства – винокурня.

Головним заняттям населення було землеробство.

До 172 року село було підвласне Польщі, з 1772 року по 1912 рік – Австро-Угорщині, з 1918 року по 1939 рік (вересень місяць) панській Польщі.

В епоху середньовіччя селяни Великої Луки були кріпаками спочатку Яна Рея, а згодом графа Віктора Баворовського. Основною формою феодальної експлуатації була панщина, податок натурою.

Селяни, які мали землю, платили податок: за 10 моргів поля – 170 злотих на рік.

Крім того, податок за садибу в розмірі 90 злотих.

Становище селян-наймитів було ще гіршим. Так за часів панування Австро-Угорщини пан платив 20 крон і харчі.

Кріпосне право було скасоване в 1848 році. Але, здобувши «свободу» селяни втратили кращі землі, які до цього були в їх користуванні.

Розвиток капіталістичних відносин на селі привів до розорення значної частини селен. Так станом на 3 червня 1921 року число безземельних зросло до 152 чол.

Виснажлива праця та мізерна її оплата панам, малоземелля та безземелля, низькі врожаї на селянських нивах призвели до зубожіння селян, а потім до виступів, спочатку стихійних, а згодом організованих проти нужди і панського насилля.

Ці виступи підсилювалися ще й тим, що соціальний гніт переплітався з національним збоку панів австрійських, а потім польських.