Неділя, 2017-08-20, 8:15 PM
Вітаю Вас Гість | RSS
Увага акція!

Акція "Книги у пошуках читача"

Нові надходженняї

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Пошук
Календар
«  Серпень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Друзі сайту
Адреси, телефони підприємств, організацій, квартирних телефонів Тернополя і Тернопільської області

тернопільська районна централізована бібліотечна система

Ігровиця

Історя села Ігровиця.

На даний час село Ігровиця знаходиться на відстані 19 км від районного центру м. Тернополя. Найближча залізнична станція — Великий Глибочок. Відстань до залізничної станції 15 км. На північ лежать Івачів Горішній на схід Дубівці і Доброводи. По цій місцевості протікає невеличка річка з західної частини і пливе з півночі на південь, впадає в річку Серет на кордоні Івачова Нижнього і Верхнього і забирає ряд приток, а в його долині лежать селянські будівлі. Найвищою горою є гора ,що піднімається до 396 метрів на північний схід до кордону.

У 80-тих роках XIX століття була у поміщицькій власності Онуфрія Туркуля. У його власності було: орної землі 699 моргів, лугів і огородів-310 моргів, пасовищ - 48 моргів, лісу - 47 моргів.

На той час в селі була однокласна школа, з українською мовою викла­дання. В школі працювало двоє учителів.

Перша згадка про село відноситься до 1600року. Існує декілька легенд про назву с. Ігровиця.

В сиву давнину, в часи вільного козацтва,козаки повертаючись з похо­дів часто зупинялися в Глибокій Долині природному майдані, з усіх сторін захище­ному від вітрів. Там влаштовувалися ігри, гульбища на честь перемог. Тому люди, які зосталися там жити назвали це місце «Ігровиця». Згодом ця назва прийшла і на село.

Існує, ще одна легенда назви села. Колись давно через наше село проходив князь Ігор з своїм військом. Йому сподобалась річечка в якій ігралась, іскрилася прозора вода. Коли він взнав, що річка не має назви — назвав Ігрою.

На території сучасного села знаходиться церква Святої Параскеви. Згідно архівних даних церква мурована 1888 року. З 1906року пе­рейшла в вільне надання. Церква мала в користуванні поле 27.70 га, пасовищ – 0,16 га.В церкві парохами були о. Іллярій Сніжинський -1832р., о. І.Брилинський о. Юрій Куницький -1914р. о. Степан Вонс - 1935р. Отець С. Вонс і його дружина були діяльні. Дружина була знана в цілому Тернопіллі, як диригент хору, який виступав у різних місцевостях і в м. Тернополі.

Біля церкви є Меморіал Воїнам УПА. Він був поставлений вже за Незалежності України. На честь святкування 2000-тисячоліття Різдва Христового біля церкви є фігура Божої Матері. Вона була побудована за сприяння настоятеля церкви о. Михайла Вінтонюка.

Також на подвір’ї церкви є місійний Хрест, на честь місії, яка проходила в селі в 2000році. Хрест дерев’яний, висота більше 4 метрів. Виробив його сільський майстер Ликавський Петро.

На старому цвинтарі, недалеко від церкви є пам’ятник полякам, які загинули 24 грудня 1944року. На гранітному хресті викарбувані імена загиблих поляків, на польській мові. Унизу переклад українською мовою «З димом пожарів, з курявої братньої крові, до Тебе, Господи, волає цей голос. Ігровиця, трагічно загиблих 24 грудня 1944р. Нехай спочивають у мирі. Уряд Республіки Польща Родини 2007р.»

Напад було здійснено невідомим збройним відділом або групою озброєних осіб.

Пам ’ятник відкрили 5 липня 2008року. У відкритті взяли участь посол Польщі в Києві Яцек Ключковський, генеральний секретар Ради охорони пам’яті боротьби і мучеництва Мацей Плажинський та приблизно 200 громадян Польщі.

Село Ігровиця під час Великої Вітчизняної війни було окуповане.

Окупанти прийшли 30 червня 1941р. Визволили село 19 березня 1944р. На честь виз­волення в селі було відкрито пам’ятник воїнам-визволителям в 1967році.

В 1948р. в селі була заснована бібліотека для дорослих.

З села вийшли кілька інтелігентів: адвокат Володимир Лисий і Микола Тютюник, який брав активну участь у студентському житті, та в 1927 році виїхав на Україну і там загинув. Також з села вийшов різьбяр Я.Голик, польський художник Антоній Єгерський.

Перебували у селі громадські діячі Леонід Кравчук, Т Каліцький, релігійний діяч С. Щепанський.

Розговірною мовою в селі завжди була українська. В селі була ґуральня і млин. Також в селі проживав дід Яків (Яцко) Голик дуже непересічна і цікава люди­на. Мав він багато книжок і був на ті часи дуже начитаним, а до того майстер на всі руки. Селяни вважали його знахарем, бо він знав як зложити поламані чи вивихнені кості та зарадити у різних недугах. Різьбив хрести з каменю, а за молодих літ винайшов віз на який можна було навантажити 10 кіп (на звичайний кону або пів­тора). 3а цей винахід одержав першу нагороду на виставці в Львові ще минулого століття.

Після проголошення Незалежності України в 1991 році почали відновлюватись українські традиції та історичні пам’ятки на території села.

Відновили пам’ятник на честь скасування кріпосного права, фігуру і капличку Матері Божої, які були встановленні минулого століття жителями села У відновленні пам’ятників брали участь голова осередку народного руху Мокрицький Володимир Євгенович та народний умілець Завис люк Михайло Онуфрійович.

Гранітний хрест в пам’ять загиблим полякам 24 грудня 1944 р.

 

Меморіал воїнам УПА на церковному повір’ї

 

  

                            Церква Святої Параскеви                 Пам’ятник воїнам – визволителям у ВВВ