Вівторок, 2024-03-19, 6:21 AM
Вітаю Вас Гість | RSS
Увага акція!

Акція "Книги у пошуках читача"

Нові надходженняї

Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0
Пошук
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Друзі сайту
Адреси, телефони підприємств, організацій, квартирних телефонів Тернополя і Тернопільської області

тернопільська районна централізована бібліотечна система

Грабовець

Історія села Грабовець

Реліквії мого села

Історія України ще й сьогодні нагадує книгу, з якої вирвано безліч сторінок ,а ті, що зосталися, здебільшого просякнуті брехнею та облудою.

Хто тільки не намагався розповідати нам про наше минуле, в яке тільки болото не втоптували правду. Хотіли позбавити народ історичної пам’яті, але хіба пігмеям заступити сонце? З-під завалів підлої брехні правда знову виходить на світло денне і вкотре вже переконуємось у її невмирущості.

Сьогодні українська історіографія більше цікавиться походженням власних назв-назв міст, сіл, територій. Крок за кроком повертається до нас наше минуле.

Невелике село Грабовець, але історія його сягає у віки. На початку XVII століття на місці, де розташоване село Грабовець, була оселя, жителі якої охороняли Баворів від частих спустошливих набігів татар. Баворів, врешті, було зруйновано, а на місці оселі в грабовому лісі, з’явилося село, яке назвали Грабовець.

Земельний голод прирікав більшість селян на постійну нужду. Щоб утримувати сім’ю та сплачувати податки, бідняки змушені були йти на заробітки до фільварку. Власником його був поляк Созанський, який у 1887 році в селі Грабовець розпочав будівництво греко-католицької церкви за власні кошти(будучи при цьому сам римо-католиком).Церква Покрови стоїть і нині, в ній правиться Служба Божа.

Спалахнула перша світова війна. Чимало грабовецьких селян було мобілізовано в австрійську армію і загинуло на фронтах.

У листопаді 1918 року після розпаду Австро-Угорської імперії Грабовець разом з іншими населеними пунктами увійшов до складу ЗУНР.

Важко навіть підрахувати, скільки кандидатських і докторських дисертацій захистили вчені мужі, поливаючи брудом Західноукраїнську Народну Республіку. Про ЗУНР якщо і дозволялося згадувати, то тільки в різко негативному плані. А її захісників-українських січових стрільців-інакше як буржуазними націоналістами не називали.

“Борцям за волю України”-викарбувано на пам’ятнику, що височіє в центрі села. Історія цього пам’ятника цікава і повчальна. А в основі її лежить патріотизм нашого односельчанина Івана Вишньовського. Тяжко працюючи в рідному краї і не бачачи просвітку, він виїжджає шукати долі в далеку Америку. Будучи патріотом України, висилає кошти на будівництво читальні, а згодом на спорудження пам’ятника

січовим стрільцям. За цю відповідальну роботу взявся скульптор Микола Назарко з Товстолуга. Пам’ятник було виготовлено у 1927 році. З каменю постала українська жінка з квітковим вінком. Але тодішня влада не дозволила поставити пам’ятник. Зберігався він до 1941 року.

У 1941 році завдяки ініціативі нашого односельчанина Івана Березовського пам’ятник було встановлено. ”Молода Україна”,-казали люди, дивлячись на постать жінки у вінку. Та недовго судилося їй стояти. У 1945 році чиясь ворожа рука по-варварськи зруйнувала пам’ятник. Добрі люди таємно позбирали уламки і закопали в землю, надіючись, що прийдуть інші часи і пам’ятник вдасться відновити.

Восени 1939 року в Грабовець вступили війська Червоної Армії. У січні 1940 року були створені партійні та радянські органи Великобірківського району, до якого відійшло село Грабовець, та селянські комітети по розподілу поміщицької землі та маєтку.

Село пережило типові для радянської системи реорганізації. Покалічено життя, понівечені тіло і душа не одного жителя Грабівця. Багато селян не повернулося на рідне обійстя, стали жертвами "червоного терору”...А скільки, повернувшись із таборів після тривалих і жорстоких катувань, застали на вітцівщині пустку, бо все добро було розкрадене і знищене.

Наш народ часто порівнюють із велетом, який прокидався у найбільш трагічні моменти, та, на жаль, потім знову засинав. Нашою спільною справою, спільною турботою повинна стати боротьба за те, аби теперішнє національно-культурне відродження українського народу було не тільки всенародним,а й остаточним.

Громада Грабівця пам’ятала про нещасливу долю пам’ятника,якого в народі назвали ”Молода У країна”. Люди відкопали уламки пам’ятника, відновили і встановили його в центрі села. Це було у 1990 році.

Біля “Молодої України” схиляють голову і старі, і молоді. Забулись труднощі, пов’язані з реставрацією пам’ятника. Сьогодні золоті літери сяють, не ховаючись.

“Карбує історія всіх імена

Хто клав за Вкраїну життя свого квіти.

І мати заплаче отут не одна

Помолиться Богу і свічку засвітить”.

Покровська церква (1887) в центрі села Грабовець

 

Пам’ятний знак при в’їзді в село Грабовець (1881)

 

Пам’ятник тверезості (1897)